Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 914/1308/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоДемидової А.М.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач)

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у справі№ 914/1308/15 господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залічничтеплоенерго" простягнення 33 295,01 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Єгоров В.С., дов. № 14-137 від 13.05.2014

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.06.2015 у справі № 914/1308/15 (суддя Яворський Б.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (у складі головуючого судді Кузь В.Л., суддів Данко Л.С., Зварич О.В.), позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залічничтеплоенерго" задоволено частково, стягнуто з Львівського комунального підприємства "Залічничтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 16 500,00 грн - пені, 0,04 грн - інфляційних втрат, 5 549,16 грн - 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями в частині відмови у стягненні пені, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 549-552, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84, 111-10 ГПК України, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у справі № 914/1308/14 в частині відмови у стягненні 11 245,81грн пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Львівського комунального підприємства "Залічничтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 11 245,81 грн пені, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду міста Львівської області від 23.06.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у справі № 914/1308/15 залишити без змін.

Від Львівського комунального підприємства "Залічничтеплоенерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.02.13 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (як продавцем) та Львівським комунальним підприємством "Залізничтеплоенерго" (як покупцем) був укладений договір №13/3371-БО-21 про закупівлю природного газу, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю в 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 6245,492 тис куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис куб.м) та в кількості, зазначеній в цьому пункті договору.

Термін поставки газу з 01.01.13 по 31.12.13. Строк дії договору сторони погодили в п.10.1 - до 31.12.13, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. У цьому ж пункті сторони передбачили, що договір поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.13.

На підставі п. 4.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.3 договору про закупівлю природного газу у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 цього договору продавець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

На виконання умов договору позивач передав у власність, а відповідач прийняв за період з січня по грудень 2013 року природний газ в обсязі 5470,536 тис.куб.м на загальну суму 25 354 691,82 грн, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі.

Розрахунок за отриманий газ відповідач здійснив повністю, але частково з порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 договору, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підставі ст.ст. 549, 610 - 612, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по розрахунках за поставлений газ за договором про закупівлю природного газу № 13/3371-БО-21 від 12.02.13.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, враховуючи факт виконання основного зобов'язання відповідачем, незначний строк несвоєчасної оплати газу, наявність заборгованості споживачів газу (населення та бюджетних організацій) перед відповідачем за спожиту теплову енергію, наявність різниці між фактичними витратами на виробництво теплової енергії і затвердженими органом місцевого самоврядування тарифами, а також враховуючи інтереси сторін як підприємств державного сектора економіки, судом першої інстанції за клопотанням відповідача було зменшено на 40% розмір заявленої до стягнення пені до 16 500 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення додержання дисципліни газопостачання та поліпшення розрахунків за використаний природний газ" від 15.04.1999 № 594, запроваджено для комунальних підприємств теплоенергетики, водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту схеми розрахунків, у яких передбачено, що кошти, які надходять на рахунки теплопостачальних підприємств за теплоносії, підприємств водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту за надані послуги, розподіляються у відсотковому відношенні вартості спожитого природного газу та електроенергії до вартості виробленої теплоенергії та наданих послуг з водопостачання і водовідведення та міського електротранспорту та спрямовуються на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" і енергопостачальних компаній.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" від 03.12.2008 № 1082, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, та Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ, плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховувалась виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання. Суб'єктів господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії зобов'язано відкрити поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання. Норматив відрахування коштів на рахунок дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", визначений з урахуванням базового нормативу відрахування коштів, нормативу відрахування коштів, скоригованого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", та частини виручки, яка підлягає обов'язковому перерахуванню на поточний рахунок підприємства теплоенергетики, затверджується Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністром енергетики та вугільної промисловості, погоджується віце-президентом Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України та громад". Усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку.

Враховуючи те, що відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України від 15.04.1999 № 594 та від 03.12.2008 № 1082 у спірний період був встановлений спеціальний порядок отримання та розподілу виручки за поставлену теплову енергію, згідно з яким відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів, нормативом, що встановлюється позивачем, а також зважаючи на збитковість тарифів на теплову енергію, встановлених для населення, і постійну наявність заборгованості з компенсації пільг та різниці у цих тарифах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком Львівського апеляційного господарського суду про правомірність зменшення на 40% розміру заявленої до стягнення пені при прийнятті рішення господарським судом Львівської області у справі № 914/1308/14.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 914/1308/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2015 у справі № 914/1308/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я І.М. Волік

С у д д я С.Р. Шевчук